МОЛОДА ГВАРДІЯ # 227 від 25 листопада 1990 р.
МАЄТЕ Я - ВІДГУКНІТЬСЯ!

Два місяці тому (див. "МГ" за 16.ІХ) сторінка “Паралелі і меридіани” інформувала вас про те, як діє і які основні завдання виконує Спілка українців Британії (СУ Б), об'єднуючи більш як 15 тисяч англійських українців та представників інших національностей, які прагнуть їм допомагати. Кілька місяців тому туманний Альбіон відвідав Олександр Спаринський — як зазначалось у врізі до одного з газетних інтерв'ю, “митець, енергійний, діловий чоловік, котрий має на меті якнайширше залучення українців діаспори до культурного надбання сучасної України у різних галузях: музика, театр, хореографія, кіно, фольклор і таке інше”. Сьогодні знайомимо вас із його дорожніми нотатками та деякими думками щодо налагодження тісніших контактів із національним зарубіжжям.

            ПЕРШИЙ ГОНОРАР я отримав на другий день перебування у Великобританії, даючи інтерв'ю Бі-Бі-Сі. Мав досвід: років із вісім працював для різних редакцій Українського .радіо. Крім того, були й cтатті, замовлені англійськими журналами. Бо ніхто не заперечуватиме, що будь-де — у нас чи за кордоном — зріла людина повністю усвідомлює власні можливості. Що ти вмієш, того ти й вартий. Це в нашому суспільстві часто трапляються прожектерство, соціальний кар'єризм, номенклатурні просування по службі; в англійському — то поодинокі випадки. Там людину оцінюють за ділами її.
            Утім, моєю метою було не “вкалувати”, а спробувати адекватно сприйняти західний світ і тамтешній спосіб життя. Професія, деякий досвід стали корисними в цьому. Бо якщо ти — тільки турист, тобі, певен, ніколи не зрозуміти країну та її людей. Доки ти скупо рахуєш гроші в кишені, переводиш їх у карбованці (за проїзд на метро десять карбованців за радянським офіційним курсам, а за “чорним” — і взагалі двадцять п'ять), ти раб домашніх стереотипів.

            ЛЮДИНОЮ НА ЗАХОДІ стають тоді, коли усвідомлюють: ТИ САМ маєш платити за житло, харчі, соціальне забезпечення, транспорт. Бо ніякі профком -місцевком-завком та інші суспільні няньки тут за тебе не заступатимуться. Аби стати “Я”, доводиться “Я” ставати. Це багато для кого дуже болісно. Але тільки так ти ближче стаєш до чужої країни, невідомої шкали цінностей, надбань та історії іншого народу. Не знаю, може, це тільки “я так учився розуміти англійців. З тим, щоб глибше збагнути, що думають і до чого прагнуть британські українці.
            Там відсутні горе-композитори і горе-вчеиі. Щось кортить заграти, чогось прагнете вчитися — вважайте це за хобі. Однак за основним місцем роботи, де отримуються кошти до існування, ви маєте бути Фахівцем, який пишається спеціальністю. Повага до власної, а не тільки до чужої праці, тут у пошані.

            ВИНИКАЄ БАЖАННЯ реалізуватися, скажімо, у мистецтві чи громадському житті — будь ласка. Тільки за браком справжнього таланту у Великобританії не плекайте особливих ілюзій.
            Ось, приміром, ви мешкаєте в Лондоні: працюєте п'ять днів на тиждень, а щосуботи сідаєте за кермо та їдете кілометрів за 150, щоб узяти уроки... українського гопака. Користуючись нашими поняттями, взяти участь у гуртку художньої самодіяльності. Справді, це самодіяльність. Приїхавши автомобілем на репетицію після чотиригодинної дороги ви чемно вітаєтеся з так званим керівником гуртка, сплачуєте символічний фунт стерлінгів — третій. А той, як найліпшому приятелеві, покаже, як краще давати лиха закаблукам.

            ПОДІБНЕ ПОДВИЖНИЦТВО у вивченні — зокрема української культури — скрізь і всюди. Наприклад, четверо молодих людей віком до 35 років після роботи за фахом збираються разом надвечір (між іншим, кілька разів на тиждень), аби, обговоривши події та посперечавшись, БЕЗКОШТОВНО — підкреслюю це для вітчизняних читачів — підготувати в Манчестері чи Йоркшірі радіопрограму для співплеміиників. Тут так заведено, якщо ти справді шануєш національну культуру і не лише на словах прагнеш до її розвою та пропагування. Адже за стіною таку ж саму радіопрограму готують африканці. Звичайні речі?
            Більше того, манчестерський відділок Спілки українців Британії очолює Михайло Мандзій, людина, котра за основним фахом працює як... програміст ЕОМ. Отже, на громадських засадах він турбується проблемами й справами громади. На подібні речі наша меркантильність, на жаль, не поширюється.

            ТОМУ, НАЛАГОДЖУЮЧИ ВДОМА зв'язки щодо можливих гастролей, обговорюючи різні пропозиції, я зустрічався із традиційною точкою зору: як це так, виїздити за кордон із концертами безплатно? Чи так: якщо це вже некомерційна поїздка, то нехай туди поїдуть, окрім артистів, ще й кілька “наших”, так би мовити, організаторів. Це ті реалії радянського способу життя, щодо яких ще колись Микола Бердяєа зауважив: “Вільний ні над ким не бажає владарювати!”

            НА МОЇХ КОНЦЕРТАХ - зустрічах тамтешні українці прискіпливо переглядали наші газети й журнали. Виявляли інтерес і радіожурналісти. У ділових колах ішлося про регулярні обміни мистецькими колективами.. Деякі продюсери висловлювали бажання придбати чи навіть замовити конкретні фільми, телепрограми, аудіозаписи, пластинки. Як бачите, бажання сторін е. Тоді — у чім річ?
Необхідно змінювати зашкарублі форми, міняти структури співдружності. Зокрема існуюче Товариство культурних зв'язків з українцями за кордоном як механізм себе дискредитувало. Є там, звісно, й працьовиті спіяробітники, але утримувати сонми дармоїдів у вигляді різних “міжнародних відділів” чи “референтів” паразитичних державних структур і в майбутньому — немає сенсу. Гнучкої, оперативно діючої — від спільного виробництва товарів до їх реалізації, концертна діяльність і репертуар — а головне, поліфункціональної структури, політично й естетично самостійної, чекає від нас діаспора. Така має працювати в тісному контакті з зарубіжними партнерами, маючи кваліфікованих радників від громадських організацій республіки.

            ОСЬ ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХ, на мій погляд, розбудови стосунків із зарубіжжям. Головне — аби в цьому НЕ заважали!
Тому зі шпальт такого авторитетяого видання, як “Молода гвардія”, звертаюся до неформальних гастрольних, культурологічних, творчих, інформаційних організацій установ: ЧАС ДІЯТИ!

            ЯКЩО МАЄТЕ цікаві пропозиці до співробітництва, нереалізовані проекти, невипалене бажання працювати на відродження національної культури — робімо це разом. Зокрема, партнери з Великобританії знають, як розпорядитися власними коштами і бажають конкретного співробіництва. Відгукніться. З дозволу редакції залишаю свою адресу. Ваша інціатива потрібна Україні. Коли я повертався на Батькіївщину, кілька британських підприємців запропонували від крити в Києві бюро, яке б збирало й розповсюджувало дайджести про всі можливі проекти у тій царині, працювало незалежно, кваліфіковано із найбільшою користю для відродження національної культури. Сьогодні, коли на .керівні посади в республіці приходять, хочеться вірити, по-новому мислячі лідери, сподіваюся, Україна невдовзі сама буде і змозі створити подібний інформаційний банк із пакетами пропозицій щодо створення спільних підприємств. Тоді Державність і Неформальність зіллються — і працюватиметься для загалу із натхненням.